У день річниці виведення військ з Афганістану ми низько схиляємо голови перед нашими героїчними військовими, лікарями і медсестрами, які своїм талантом і самовідданістю лікували в госпіталях тисячі солдатів і офіцерів. Багато горя принесла війна в родини простих українців.

До учнів, педагогів Білоцерківської спеціальної загальноосвітньої школи № 19 завітав колектив патріотичного клубу «Калібр 7.62», який було започатковано з ініціативи капітана запасу, кавалера медалі «За бойові заслуги», лауреата міжнародних фестивалів військово-­патріотичної пісні, працівника Білоцерківського професійно-­технічного училища ім.  П. Р. Поповича  Сергія Олександровича Копитова.

Перед школярами з концертом виступили учні училища Березін М., Марченко А., Хайлов Ю., Якимчук М., Головенко І. Пролунало чимало пісень, присвячених воїнам, які загинули в Афганістані. Члени клубу «Калібр 7.62» проводять велику патріотичну роботу, прищеплюючи підростаючому поколінню любов до Батьківщини, до людей, плекаючи духовність і дбайливе ставлення до національних надбань нашого народу.

«Дякуємо тим, хто вижив, і пам’ятаємо тих, хто не повернувся з тієї війни!» – зазначила Л.Д. Линник, учитель школи і вдова воїна-афганця, після щемкої та болючої розповіді про свого чоловіка, який загинув у страшній і жорстокій війні ще зовсім молодим юнаком.

Далі до слова запросили Сергія Кузьміна, військового, який брав участь у захисті Донецького аеропорту. Він розповів про мужність і високий професіоналізм українських солдатів, про їхню вірність військовій присязі.

Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, це мужність, доблесть і героїзм, це кров і біль, душевні страждання і втрати… Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це і застереження на майбутнє. Живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти й онуки повинні знати своє історичне минуле, знати правду, нехай гірку, але правду...